Заходи з питань обізнаності про сказ тварин
Ніхто не застрахований від укусів тварин. Але варто пам’ятати, що укус тварини — це рана з надзвичайно високою ймовірністю інфікування, такими смертельно – небезпечними хворобам, як сказ та правець. Від правильно та своєчасно наданої першої допомоги може залежати не тільки здоров’я, але й життя постраждалого.
Під час війни зріс ризик захворіти на сказ, і причин тому одразу кілька: збільшилася кількість безпритульних тварин; неможливість проводити пероральну вакцинацію з повітря; зростання числа тварин у зоні бойових дій; міграція диких тварин на нові, часто для них незвідані території; відсутність контролю за правилами утримання, вакцинації сільськогосподарських та домашніх тварин.
Сказ – це гостре інфекційне захворювання тварин і людей, збудником якого є вірус, який стрімко вражає центральну нервову систему. Лікування від сказу не існує, летальність після появи симптомів – 100%.
Джерелом захворювання є хвора тварина, зі слиною якої виділяється вірус. Зараження сказом відбувається через пошкоджені шкірні покрови або слизові оболонки під час укусу або при ослиненні.
У людини інкубаційний період, як правило, триває від 1 до 3 місяців, але тривалість може варюватися від 1 тижня до 1 року, залежно від низки факторів: місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя, шию та голову); кількості й активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого (діти вразливіщі за дорослих).
Для попередження зараження на сказ необхідно:
- регулярно вакцинувати свійських та домашніх тварин, дотримуватися правил їх утримання;
- встановити контроль за домашніми тваринами (не дозволяйте їм бродити на вулиці без нагляду. Це знижує ризик контактів з інфікованими тваринами);
- реагуйте на укуси (якщо ваша тварина була укушена іншою твариною, зверніться до ветеринара, навіть якщо вона була щеплена проти сказу);
- при клінічних ознаках захворювання домашніх улюбленців негайно звернутись до ветеринарної установи;
- уникати контактів з безпритульними, невідомими або хворими тваринами, особливо якщо вони поводяться агресивно та неадекватно;
- стерегтися диких тварин, особливо які не бояться самі до вас підійти. Поява диких тварин у денний час в населених пунктах або на господарських об’єктах – це неадекватна поведінка, що може бути одним із проявів захворювання на сказ;
- мати обізнаність про захворювання та його прояви (симптоми);
- проводити профілактичну імунізацію (пре-експозиційну імунізацію) людям, які знаходяться в групі ризику (ветеринари, мисливці, військові, мандрівники і т.д).
Алгоритм дій при укусах тварин:
- переконатися у відсутності небезпеки;
- при укусах диких або безпритульних тварин – запам’ятати вид тварини, при можливості сфотографувати, домашніх тварин – спробувати ізолювати;
- якщо рана без кровотечі – промити рану мильним розчином, края рани обробити антисептичними засобами та накласти чисту, стерильну пов’язку;
- за наявністю кровотечі – потрібно зупинити її, притиснувши рану чистою, стерильною марлевою серветкою (бинтом);
- невідкладно викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги або самостійно звернутись до закладу медичної допомоги;
- розпочати курс щеплень проти сказу (антирабічною вакциною) та правця, якщо такий був призначений лікарем;
- сприяти проведенню 10-денного ветеринарного нагляду за твариною, що нанесла укус, якщо вона жива і відома;
- самовільно не припиняти та не змінювати лікування.
Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області наголошує, що найкращий спосіб боротьби зі сказом – це профілактика!
