"Добрий день" чи "Доброго дня"?
Яка з форм, "Добрий день" чи "Доброго дня", відповідає нормі? Безперечно, форма «Добрий день!» давніша, про що маємо багато свідчень. У народній мовній традиції вона була єдиною, про що, зокрема, свідчить і виникнення вигуку добри́день!
Народний мововжиток не орієнтується на частини доби під час привітання. «Добрий день!» або «Добридень!» казали і кажуть незалежно від того, настав ранок чи вечір. Це підтверджують численні спостереження за живим народним мовленням. У російсько-українському словнику за ред. Агатангела Кримського та Сергія Єфремова форми «До́брого дня» немає.
«Доброго дня!» впродовж кінця ХХ ‒ початку ХХІ активно бореться з давньою формою «Добрий день!», але форма привітання «Доброго дня!» виникла в українській мові під російським впливом. Поява нових привітань може відбуватися просто на очах. Скажімо, «Гарного дня!» з'явилося буквально впродовж останніх 5‒10 років, очевидно, під впливом англійської мови.
Головне, щоб у наш час мовці не поводилися, як один чоловік, що на привітання «Добрий день!» мовчав, наче в рот води набрав, бо визнавав тільки форму «Доброго дня!»
Отож, запам’ятаймо: правильні форми привітання (за мовною традицією)
«Доброго ранку!»
«Добрий день!»
«Добрий вечір!»
